Платники податків та остання практика у сфері податкових спорів: курс на Захід чи на Дикий Захід?

Багато хто з українських платників уже встиг помітити, як активізувались податківці після майже повного скасування мораторію на податкові перевірки.

Це нагадало нашій команді кінокласику Серджіо Леоне. Як і в "Доларовій трилогії", взаємодія платника з податковим органом відбувається за ту саму "жменю доларів" (або, в нашому випадку, гривень), де під час перевірки в останнього виникає бажання нарахувати "на кілька доларів більше".

А потім доводиться розбиратися, хто в цій ситуації "хороший", хто – "поганий", а хто – "злий".

Примарний борг перед світанком суду

В мексиканській дуелі перемагає той, хто першим витягне револьвер, і кожна секунда – на вагу золота. Саме цим принципом останнім часом керується податкова, коли визнає за платником наявність податкового боргу.

Уявимо ситуацію: компанія отримала податкове повідомлення-рішення, пройшла процедуру оскарження та вирішила звернутися до суду.

Здавалося б, податковий кодекс стоїть на боці платника, і зазначає, що у разі звернення до суду сума оскарженого зобов’язання вважається неузгодженою до набрання чинності рішенням суду.

Проте, як ми знаємо, добро перемагає не відразу, і податкова, озброєна наказом Мінфіну, чинить по-своєму. Ледь минає 10 днів після завершення адміністративного оскарження – і на електронному рахунку платника з’являється запис про податковий борг, мов привид на порозі. І цей привид прийшов не для того, щоб розказати, де сховані скарби, а щоб нагадати: за несплачені борги платнику загрожують опис майна, кримінальне провадження та позбавлення бронювання співробітників.

Виявляється, ДПС не поспішає визнавати зобов’язання спірними тільки на підставі факту подання позову, а чекає ухвали суду про відкриття провадження. Якщо ухвала запізнилась – на 11-й день сума зобов’язань автоматично перетворюється на податковий борг, навіть якщо позов подано вчасно.

В цьому випадку платник – наче герой, що зробив усе правильно, але все одно отримує свою "кулю" у вигляді податкового боргу з вищеописаними наслідками.

Добро не без бою, але перемагає. Після відкриття провадження в суді податковий борг має бути анульований і відповідно до ПКУ, і до наказу Мінфіну, адже зобов’язання не узгоджене.

Висновок для бізнесу такий: не треба чекати першого пострілу від податкової. Потрібно подавати позов протягом 10 робочих днів (а то й раніше) після отримання ППР чи завершення адміноскарження, відразу повідомляти ДПС про подання позову до суду, періодично нагадувати суду про свою справу і завжди бути напоготові. Тоді буде більше шансів, що привид податкового боргу вас омине.

Кажуть, що золото закопане на "кладовищі сумних пагорбів"

Ви вже могли й забути про ту стару податкову перевірку. Це ж було так давно... мабуть, десь у 2015-му. Навіть рішення суду було на вашу користь.

Але податкова про неї не забула. Вона написала своїм візаві за кордон, вирішивши поцікавитись про якісь факти з вашої діяльності. Так би мовити, з чужих слів. А що як там виявляться якісь неточності чи розбіжності? А може навіть і якесь "закопане золото"?

На жаль, самих фактів наявності таких відповідей із-за кордону останнім часом українському податковому органу достатньо для того, щоб знову відкрити стару перевірку. Тим більше, що з урахуванням ковідно-воєнного зупинення перевірити ваші відносини з нерезидентами можна за період приблизно семи, а то і десяти років (для ТЦУ).

Ми спостерігаємо, що податкові органи можуть відкрити таку перевірку, навіть отримавши з-за кордону формальну відписку.

Проте варто пам’ятати:

1. Кодекс вимагає, щоб для відкриття такої перевірки інформація від іноземної податкової свідчила про порушення платником законодавства.
2. Ця інформація має стосуватись тих обставин, що досліджувались під час попередньої перевірки (на наш погляд, це стосується не лише предмета, а й періоду перевірки).

Іншими словами, така інформація повинна мати характер нововиявлених обставин, які існували під час проведення попередньої перевірки, але з якихось причин не були знайдені. І така перевірка проводиться виключно щодо питань, що стали підставою для її відкриття.

Рекомендуємо не нехтувати аргументами щодо порушення процедури з боку податкового органу у ваших позовних заявах.

Інакше кажучи, як і герой Клінта Іствуда, тримайте порох сухим.

А ось і "на кілька доларів більше"

В одній зі сцен фільму герой Елая Воллока, Туко, ставить філософське запитання: "Якщо ти працюєш, щоб жити, навіщо вбиваєш себе роботою?". На перевірці нерезидента версія цього запитання може виглядати так: "Якщо ви працюєте, щоб досліджувати ринок, то...". І далі – варіації:

1. Чому так довго працюєте в Україні? Скільки ще часу вам треба, щоб дослідити цей ринок?
2. Які послуги надаєте материнській чи дочірній компанії?
3. Навіщо вам така кількість працівників?
4. Чому у ваших працівників такі високі зарплати?
5. Чому у ваших працівників такі низькі зарплати?
6. Навіщо вам такі великі обсяги фінансування?
7. Хіба вам потрібні авто на балансі?
8. Навіщо вам ІТ-спеціалісти?
9. Що це за закордонні відрядження?

І якщо донедавна наслідком перекваліфікації зазвичай було донарахування податку на прибуток із фінансування, плюс штрафні санкції і пеня, то останнім часом податкові органи дедалі частіше застосовують штрафи з питань трансфертного ціноутворення (ТЦУ) і, що цікаво, ПДВ.

Чому ПДВ? Бо в акті перевірки навіть дослідження ринку може раптово набути ознак маркетингової послуги, з надання якої податкова очікуватиме сплату ПДВ і реєстрацію податкових накладних. Іншими словами, "на кілька доларів більше".

Аналіз цих питань на податкових перевірках суттєво поглибився. Тож навіть якщо кілька років тому ви вже проводили оцінку ризиків перекваліфікації, доцільно це повторити.

І хоча поки судова практика тримається старих порядків, вона може з часом змінитися, зважаючи на більш "злих" податківців.

"Податкове навантаження": непокаране зло може повернутись

Ця історія – про тихі розмови з податковим інспектором. Бізнесмену кажуть: "Сусідські ранчо платять більше податків з гектара, ніж твоє. Не годиться... Може, сам виправиш декларацію, поки не пізно?".

Бізнесмен може згадати, як у стародавні часи таку практику визнавали протиправною, а тих, хто її запроваджував, тепер розшукують. Але, як завжди буває, якщо зло остаточно не переможене – воно повертається.

Добро і закон тут на боці платника: ніхто не має права вимагати платити більше, ніж належить за законом. Зло – це реальність податкових органів, де існують неформальні показники "податкового навантаження" або "податкової віддачі".

Саме по собі "податкове навантаження" – це умовний показник, що відображає частку сплачених податків (безпосередньо чи опосередковано) від обсягів діяльності. Звісно, формально примусити вас ніхто не може. Але психологічний тиск – річ реальна. Часто бізнес, щоб не сваритися, йде на мінімальні поступки – збільшує податкові зобов’язання добровільно, аби не накликати позапланову перевірку чи отримання "чорної мітки ризиковості".

Диким Заходом уже поширюються приклади того, як податкова може заблокувати реєстрацію податкових накладних або збільшити донарахування під час перевірки, якщо до її прохань поставитися без належної поваги.

Замість того щоб аналізувати реальні причини нижчого рівня сплати податків чи наявність законних пільг, підприємство нерідко таврують як неплатника.

Як у фіналі "Хорошого, поганого, злого" – всі стоять, тримаючись за кобури. Платник має право стояти на своєму: не погоджуватись добровільно доплачувати, якщо впевнений у своїй правоті.

Останнє слово

Як і у вестернах Леоне, в кожній із цих історій, зрештою, перемагають принципи справедливості – варто лише наполегливо їх відстоювати, озброївшись законом, судовою практикою і здоровим глуздом.