Делістинг: чи стане це масовим явищем в українському агро

14.03.2023, Agroportal.ua

Тиждень тому аграрний ринок сколихнула новина про можливий делістинг агрохолдингу Kernel із Варшавської фондової біржі та викуп акцій у акціонерів. Серед причин, які спонукали Kernel ініціювати делістинг, — невідповідність організаційних та фінансових витрат на підтримку публічності та вигод, що генеруються цим статусом.

AgroPortal.ua поцікавився у експертів ринку, чи варто очікувати на тенденцію масового виходу з публічної площини українських агрохолдингів, та як це вплине на сектор.

Богдан Костецький, співвласник та операційний партнер компанії Barva Invest

Українські компанії втратили понад $1 млрд капіталізації, і це, зокрема, ми бачимо по компанії Kernel, яка оголосила про делістинг своїх акцій. Це дуже болісно для інвесторів, адже багато з них заходили за більш високими цінами, а зараз компанія Kernel зробила пропозицію про викуп акцій за тією ціною, яка склалася на сьогодні. Це створює безвихідь для великої кількості інвесторів. Але для власника, основного мажоритарія компанії, це зручно, оскільки рішення прийматимуться швидше, оперативніше, і не потрібно буде проходити бюрократичні процедури.

Kernel Holding SA (Люксембург) котирується на Варшавській фондовій біржі з листопада 2007 року. На сьогодні капіталізація становить близько $388 млн. На піку, 2015 року, капіталізація компанії протягом недовгого часу навіть долала позначку в $1 млрд.

Як пояснює директор департаменту аудиту, керівник галузевої групи з харчової промисловості та сільського господарства Deloitte Ukraine Ярослав Серпутько, з початком повномасштабної війни в Україні агрокомпанії зіткнулися з низкою викликів: окупація територій, мінування полів, фізичне руйнування активів, небачені до цього проблеми з логістикою, величезна різниця між внутрішніми та міжнародними цінами на зерно, диспаритет офіційного та ринкового курсу валют, мобілізація персоналу, рекордні ціни на енергоносії тощо.

Ярослав Серпутько, директор департаменту аудиту, керівник галузевої групи з харчової промисловості та сільського господарства Deloitte Ukraine

Якщо спочатку гравці ринку були сфокусовані на швидкій адаптації бізнес-процесів до нових реалій, то зараз компанії та їхні власники знову повертаються до питання актуалізації бізнес-стратегії. Це комплексне питання, яке, зокрема, передбачає відмову від певних активів або, навпаки, їх придбання. Хтось намагається провести географічну диверсифікацію, інші вирішують точкові логістичні питання. Власники великих бізнесів розглядають варіанти купівлі або створення підприємств за кордоном. Також цей рік показав, що компанії або бізнес-групи, які додатково займаються тваринництвом чи переробкою, більш життєздатні порівняно з чистим рослинництвом.

Ярослав Серпутько аналізує мотиви наміру викупу акцій та делістингу публічних компаній наступним чином: зараз біржова капіталізація українських публічних агрохолдингів надзвичайно низька. Якщо поглянути на Price to Book ratio, то компанії оцінюються набагато нижче за їхній капітал та навіть нижче, ніж річна EBITDA цих компаній у попередніх періодах. Водночас аналогічні європейські компанії котируються з мультиплікатором 5-7 EBITDA.

Дуже низька капіталізація наштовхує мажоритарних акціонерів на думку, що купівля акцій із ринку може бути наразі найбільш вдалою фінансовою інвестицією. Але, звичайно, за умови наявності ліквідних коштів для здійснення викупу. З іншого боку, з огляду на малу кількість угод на ринку мажоритарний акціонер залишається чи не єдиним гравцем, який може створити реальний попит на акції та дати можливість міноритарним акціонерам вийти з їхніх інвестицій. В умовах безальтернативності в мажоритарного акціонера виникає додатковий важіль у перемовинах.

Ярослав Серпутько називає декілька причин делістингу.

• По-перше, публічний статус вимагає від компаній регулярного та своєчасного спілкування зі своїми стейкхолдерами. Це потребує дорогого адміністрування з підготовки та розкриття фінансової та нефінансової інформації, постійної комунікації. Потрібно дотримуватися певних стандартів звітності, проходити аудит, тримати службу зі зв’язків з інвесторами та нести додаткові юридичні витрати. Це серйозний тягар для бізнесу, особливо в кризові часи.
• По-друге, незважаючи на зусилля (маркетинг, публікація звітів, регулярні конференції та дні інвесторів), покращення інвестиційної привабливості українських емітентів не спостерігається, що не дає надії на додаткові залучення коштів. А втрата можливості отримати об’єктивну оцінку вартості компанії внаслідок делістингу навряд чи розглядається як недолік: надто великий розрив між котируваннями та intrinsic value компаній.
• По-третє, для забезпечення вимог біржі публічні компанії повинні дотримуватися певних стандартів корпоративного управління. В умовах надто динамічного операційного середовища така модель може бути недостатньо ефективною з погляду швидкості прийняття рішень.

При цьому він додає, що у разі вдавання до делістингу компаніям потрібно враховувати реакцію з боку основних стейкхолдерів, зокрема кредиторів (бондхолдерів, банків). Адже свого часу саме наявність публічного статусу дала можливість компаніям залучати кредитні кошти на кращих умовах: нижчі відсоткові ставки, залучення коштів на більш тривалий період.

Джерело: AgroPortal.ua