Корупція в Україні: між цифрами, сприйняттям і реальністю

Корупція беззаперечно залишається однією з ключових проблем для України – це визнають і держава, і суспільство, і міжнародні партнери, і експерти. Однак постає логічне запитання: що далі? Як оцінити корупційне середовище в Україні, не обмежуючись лише констатацією глибини і серйозності проблеми? Тут як у медицині, де важливо не тільки зафіксувати поганий стан здоров’я пацієнта, а й зрозуміти, які саме системи організму дають збій і які симптоми та показники на це вказують.

У цій статті ми розглянемо підходи до оцінювання корупційного середовища в Україні. Наш огляд охоплюватиме п’ять джерел, які, на нашу думку, допомагають сформувати відповідь на зазначене питання:

1. Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index – СPI) від Transparency International
2. Оцінки в рамках Стамбульського плану дій Антикорупційної мережі Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР)
3. Оцінки індикаторів публічної доброчесності ОЕСР
4. Щорічні загальнонаціональні дослідження НАЗК щодо корупції
5. Опитування Eurobarometer у ЄС

Індекс сприйняття корупції (СPI) від Transparency International

Індекс сприйняття корупції від Transparency International є одним із найвідоміших і найчастіше використовуваних показників для оцінки корупційного середовища. Використання CPI потребує належного розуміння його концептуальної природи та методології розрахунку, детально описаних у супровідних матеріалах Transparency International. Зупинимося на кількох принципово важливих моментах.

По-перше, CPI є індексом сприйняття, а не виміром фактичного рівня корупції. Сприйняття корупції в суспільстві та реальний корупційний досвід можуть суттєво відрізнятися. На формування рівня сприйняття корупції впливає широкий спектр факторів: від медіа і діяльності антикорупційних органів до історично сформованих соціальних практик. Показовим є приклад Португалії. За результатами опитування Eurobarometer в ЄС Португалія має один із найвищих рівнів сприйняття корупції серед європейських країн, водночас її показники фактичного корупційного досвіду є найнижчими. У цьому сенсі коректне використання CPI вимагає чіткого усвідомлення того, що йдеться саме про суспільне сприйняття корупції. Важливо також розуміти, хто є суб’єктами цього «сприйняття». У випадку CPI - це не загальне населення країни, а представники бізнесу, міжнародні та національні експерти, яких залучають до різних міжнародних досліджень, і далі на основі отриманих результатів формують загальний CPI за методологією, описаною Transparency International.

По-друге, CPI вимірює сприйняття корупції саме в державному секторі. Однак слід розуміти, що державний сектор є масштабним і різноманітним і що приватний бізнес – і в Україні, і в світі – взаємодіє із цим державним сектором по-різному. Для одних компаній держава є ключовим клієнтом або важливим постачальником; для інших – регулятором, який ухвалює рішення щодо критичних дозволів і ліцензій, необхідних для провадження їхнього бізнесу; а треті обмежуються мінімальною взаємодією з державою, тобто сплатою податків. Чим більшою є залежність бізнесу від державного сектору, тим більш релевантним стає індекс сприйняття корупції, і навпаки. Також пам’ятаємо, що корупція в державному секторі має різні прояви: політична корупція за участі політиків і урядовців; корупція у взаємодії бізнесу з державою, зокрема у сфері публічних закупівель, отримання дозволів, митного адміністрування, тощо; а також побутова корупція, з якою громадяни стикаються у сфері медицини, освіти та інших публічних послуг. Так, за даними Eurobarometer, у середньому 51% населення ЄС вважає корупцію поширеною серед політичних партій (найвищі показники зафіксовано в Іспанії (79%), Греції (69%) та на Кіпрі (67%)), тоді як сприйняття корупції в податкових органах або на побутовому рівні є значно нижчим. Подібну тенденцію демонструють і щорічні дослідження НАЗК в Україні: політична корупція сприймається як найбільш проблемна сфера, тоді як взаємодія з податковими органами - як така, що несе порівняно менші корупційні ризики. Узагальнений індекс сприйняття корупції агрегує всі ці виміри і може варіюватися під впливом подій, які стосуються окремих її видів (наприклад, політичної корупції), що також важливо враховувати залежно від контексту питання.

По-третє, використовуючи CPI, слід зважати на методологічні обмеження, які безпосередньо впливають на інтерпретацію результатів. Зокрема, як звертає увагу Transparency International Ukraine на своєму сайті, індекси CPI за відповідний рік, які публікуються Transparency International на початку наступного року, можуть не повністю враховувати реформи та зміни, які були реалізовані країні протягом року за який публікується індекс. З огляду на динаміку антикорупційних ініціатив в Україні, ця обставина може мати суттєве значення для коректного застосування індексу в контексті нашого питання.

Як випливає з методології підрахунку індексу за 2024-2025 роки та опису джерел, які детально розкриваються на офіційному сайті Transparency International Ukraine, для України CPI формувався як середнє значення результатів восьми міжнародних досліджень, у межах яких дані збиралися в різні періоди часу: для підрахунку CPI 2024 року (періоди від початку 2021 року до 3-го кварталу 2024 року), для підрахунку CPI 2025 року (періоди від початку 2023 до 3-го кварталу 2025 року). Крім того, у двох випадках при розрахунку CPI 2025 року були використані ті самі дані досліджень, що й для CPI 2024 року, які охоплювали період 2023 року, через недоступність оновлених даних.

1. Індекс трансформації фонду Бертельсманна (Bertelsmann Foundation Transformation Index): січень 2021–січень 2023 (2024); січень 2022-січень 2024 (2025)
2. Рейтинг ризиків країн аналітичного відділу журналу «Економіст» (Economist Intelligence Unit Country Risk): вересень 2024 (2024); вересень 2025 (2025)
3. Звіт Freedom House про країни перехідного періоду (Freedom House Nations in Transit): січень 2023–грудень 2023 (2024); для підрахунку CPI 2025 використовувалися дані минулого звіту, так як звіт перестав складатися з 2025 року.
4. Індикатори ризиків та бізнес умов організації S&P Global Insights (Global Insight Country Risk Ratings): жовтень 2023 - грудень 2023 (2024); для підрахунку CPI 2025 використовувалися дані останнього звіту, а саме за 2024 рік, який покривав період з жовтень 2023 - грудень 2023.
5. Міжнародний огляд ризиків по країнах групи PRS (The PRS Group International Country Risk): вересень 2023–серпень 2024 (2024); вересень 2024-серпень 2025 (2025)
6. Проєкт «Варіації Демократії» (Varieties of Democracy Project): січень 2023–грудень 2023 (2024), січень 2023-грудень 2024 (2025).
7. Опитування думки менеджерів від Світового економічного форуму (World Economic Forum Executive Opinion Survey): березень 2024–серпень 2024 (2024); березень 2025–серпень 2025 (2025)
8. Індекс Верховенства Права (World Justice Project Rule of Law Index): лютий–червень 2024 (2024); лютий–червень 2025

Для наочності в таблиці нижче ми наводимо опис питань трьох (із восьми) досліджень, які використовувалися для підрахунку індексу для України, і залишаємо читачеві можливість самостійно оцінити, наскільки їхні формулювання є співставними й релевантними для оцінки корупційного середовища і конкретної мети.

Через неповну співставність запитань у різних дослідженнях їхні результати можуть відрізнятися. Для ілюстрації порівняємо показники цих трьох індексів, які приймалися до уваги при розрахунку CPI 2024 року.

За Country Ratings, що підраховується на базі Unit Country Risk відомого Economist Intelligence Unit, Україна отримала 18 балів, найнижчий показник Сountry Rating із п’яти можливих (18, 35, 51, 67, 83). Такий самий бал мають 30 країн, які в рейтингу CPI розташовані нижче України, зокрема Кенія (121 місце), Узбекистан (121), Пакистан (135), Ірак (140), Іран (151), Конго (151), Азербайджан (154), Судан (170), Сирія (177) та Венесуела (178). Водночас нижче України перебувають ще 20 країн із вищим показником Сountry Rating (35), серед яких Туреччина (107 місце), Білорусь (114), Єгипет (130), Уганда (140), Мозамбік (146) та Парагвай (149). Цікаво, що в загальному рейтингу CPI серед країн, які посідають позиції вище, а подекуди суттєво вище, України, є також держави із балом 35, серед яких Чехія (46 місце), Греція (59), Мальта (65), Болгарія (76), Молдова (76) та Албанія (80). Тобто, згідно з рейтингом від Economist Intelligence Unit, Чехія та Мальта мають такі ж самі бали, як Білорусь, Уганда та Парагвай, а Україна – як Сирія та Венесуела.

Індекс трансформації розраховується фондом Бертельсманна – відомим німецьким аналітичним центром (think tank), заснованим у 1977 році. За цим рейтингом Україна отримала такий самий бал, як країни, розташовані значно вище у рейтингу, а саме: Польща (53 місце), Малайзія (57), Вірменія (63), Болгарія (76), а також країни, розташовані майже на тому самому рівні, як-от Аргентина (99 місце).

Порівняння рейтингів Бертельсманна та Economist Intelligence Unit лише ускладнює розуміння загальної картини: в рейтингу CPI вище України розташовані 63 країни які мають оцінки фонду Бертельсманна, 32 з яких мають нижчий, ніж Україна бал за оцінками цього фонду, але вищий ніж Україна – бал за Economist Intelligence Unit. Показовим є приклад Саудівської Аравії, яка у загальному рейтингу CPI розділяє 38 місце з Латвією і у 2024 році отримала:

• низький бал (34) від фонду Бертельсманна, значно нижчий за бал Латвії (69) та нижчий за бал України (51), яка тоді посіла 105 місце (до речі, серед країн із балом 34 є й такі, як-от Нігерія (140) та Парагвай (149), що перебувають у кінці рейтингу CPI); і водночас
• високий бал (67) від Economist Intelligence Unit, на одному рівні зі Словенією (36) і навіть вище Латвії (51).

Тобто Country Ratings та Індекс трансформації відображають різну ситуацію щодо деяких країн.

Опитування думки менеджерів (представників бізнесу) від Світового економічного форуму, також демонструє цікаві результати. За цим рейтингом Україна має вищий показник, ніж низка країн, що займають вищі позиції у загальному рейтингу CPI, зокрема Казахстан (88 місце), Латвія (38), Словаччина (59) та Хорватія (63). Водночас бізнес-спільнота цих країн оцінює свій «національний» рівень корупції приблизно так само, як і респонденти в Сербії (105) та Пакистані (135).

Спостерігаються і протилежні приклади. Так, бізнес-спільнота Єгипту (130 місце) оцінює рівень корупції у своїй країні приблизно так само, як і бізнес-спільнота Німеччини (15 місце). Це може свідчити про різницю в суб’єктивному сприйнятті корупції в різних країнах: те, що в одних вважається високим рівнем корупції, в інших може сприйматися як норма. Це впливає на результати опитування і, відповідно, на місце країни в рейтингу сприйняття.

Наші спостереження жодним чином не мають на меті критикувати CPI, який беззаперечно є загальновизнаним і цінним орієнтиром. Навпаки, ми прагнемо підкреслити важливість усвідомленого й коректного використання цього індексу і наполегливо рекомендуємо ознайомлюватися з додатковими методологічними матеріалами, опублікованими Transparency International, адже це допомагає використовувати індекс у максимально відповідних контекстах. Тим паче, з огляду на матеріали до нещодавно опублікованого Індексу сприйняття корупції за 2025 рік, можна констатувати, що Transparency International Ukraine з року в рік надає більш деталізовані пояснення та коментарі для забезпечення глибшого розуміння результатів індексу.

Оцінки в рамках Стамбульського плану дій Антикорупційної мережі ОЕСР

В контексті огляду корупційного середовища доречно також урахувати антикорупційні заходи, які впроваджуються в Україні і спрямовані на зменшення загального рівня корупції у довгостроковій перспективі. Корисними в цьому аспекті є оцінки, зроблені в рамках Стамбульського плану дій, що реалізується за підтримки Антикорупційної мережі Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Як зазначено на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), Антикорупційна мережа ОЕСР – це регіональна програма роботи в рамках Робочої групи ОЕСР з питань хабарництва, заснована в 1998 році. Її місія полягає в підтримці десяти країн-членів цієї мережі (України, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Монголії, Таджикистану, Азербайджану, Узбекистану та Грузії) у запобіганні та боротьбі з корупцією. Одним із механізмів такої підтримки є Стамбульський план дій, у межах якого проводиться оцінювання різних аспектів антикорупційної діяльності та розвитку доброчесності в державах-членах мережі.

З 2003 року Україна пройшла п’ять раундів оцінювання за цим Планом дій. За методологією останнього (п’ятого) раунду оцінювалися дев’ять сфер, пов’язаних із боротьбою з корупцією та розвитком доброчесності; однак для України був проведений скорочений огляд, що охопив п’ять із них (див. у таблиці нижче). Кожна сфера включає набір індикаторів, кожен із яких оцінюється за допомогою набору детальних і конкретних питань.

Серед інших країн, що також пройшли п’ятий раунд оцінювання, – Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Молдова, Азербайджан, та Вірменія. Відповідні звіти були опубліковані на сайті ОЕСР в 2024 році.

Як можна порівняти результати України з результатами інших країн?

Зіставлення України з трьома країнами, що розташовані вище за неї у рейтингу CPI 2024 – Казахстаном (88 місце), Молдовою (76 місце), яка випереджає Албанію та Угорщину і має такий самий рейтинг, як Болгарія, та Вірменією (63 місце), яка випереджає Румунію і має такий самий індекс CPI 2024, як Хорватія, – показує, що Україна за певними позиціями демонструє вищі оцінки.

Зокрема, за практикою декларування активів Україна отримала найвищу оцінку і посіла друге місце за показниками, що стосуються діяльності антикорупційних органів та відповідальності за корупційні правопорушення.

На жаль, подібне оцінювання – з чіткими показниками та індикаторами – застосовується лише до країн-членів цієї регіональної програми ОЕСР, і серед них немає країн-членів ЄС. Чи можна в такому разі порівняти антикорупційні заходи в Україні та в європейських країнах? Повною мірою – ні. Однак частково це дозволяє зробити інше оцінювання, що проводиться в рамках ОЕСР, про яке йтиметься далі.

Оцінка індикаторів публічної доброчесності ОЕСР

В рамках ОЕСР розроблено Рамкову модель оцінки протидії корупції та розвитку доброчесності (Corruption & Integrity Framework), яка охоплює шість сфер: антикорупційна стратегія, внутрішній контроль та управління ризиками, конфлікт інтересів, лобіювання, політичне фінансування та прозорість публічної інформації.

Як повідомляло НАЗК, у березні 2023 року Україна приєдналася до цієї ініціативи і була однією з перших країн, яка не є членом ОЕСР. Мета ініціативи, запровадженої Робочою групою ОЕСР з питань доброчесності та боротьби з корупцією, – допомогти понад 30 країнам перейти від суб’єктивних оцінок у цій сфері до об’єктивних даних.

Останній звіт щодо України був опублікований у 2025 році; з короткими результатами цього оцінювання можна ознайомитися в Інформаційній довідці (Fact sheet). Водночас слід урахувати відставання в часі між періодом збору даних і часом публікації звіту. Наприклад, як зазначено в Інформаційній довідці, для оцінки антикорупційної стратегії використовувалися дані за 2023 рік, а для оцінки конфлікту інтересів, лобіювання, політичного фінансування, та прозорості публічної інформації – за 2024 рік.

Які результати?

• Щодо стратегічного підходу до боротьби з корупцією і розбудови доброчесності. Україна входить до десятки країн з найвищими рейтингами, серед яких Польща, Латвія, Литва та Чехія, і значно перевищує середні показники по ОЕСР. Водночас у нижній частині рейтингу опинилися Нідерланди, Німеччина, Данія та Норвегія. Це може свідчити про відсутність прямого зв’язку між наявністю стратегічного підходу до боротьби з корупцією і розбудови доброчесності відповідно до Рамкової моделі ОЕСР і фактичним станом цієї сфери в країні.
• Щодо запобігання конфлікту інтересів держслужбовців. Україна також в Топ-10 разом із Францією, Литвою, Латвією та Чехією. Її показники перевищують середні значення по ОЕСР і є вищими за показники, наприклад, Польщі, Фінляндії, Норвегії, Данії і Великобританії.
• Щодо ефективності внутрішнього контролю та управління ризиками. У цій сфері Україна потрапила до Топ-15 і навіть випередила Чехію, Норвегію, Фінляндію, Францію та Данію. Більше того, за індикаторами практичної реалізації (індикатори ОЕСР поділяються на ті, що пов’язані з законодавчою основою, та ті, що відображають практичну діяльність) Україна розділила перше місце з Литвою, значно випереджаючи, зокрема, Іспанію, США та Нідерланди.

Деякі результати виглядають доволі несподіваними. Наприклад, низка країн, яких Україна випереджає за ефективністю внутрішнього контролю та управління ризиками, мають значно довшу історію розвитку в цих сферах і традиційно вважаються прикладом найкращих міжнародних практик. Для нас зазначена ситуація ще раз підкреслює: а) важливість розсудливого використання будь-яких показників, призначених для оцінки корупційних або антикорупційних явищ, та необхідність аналізу того, що саме оцінює кожен індикатор та як отримані результати інтегруються у загальний контекст і контекст конкретного питання; та б) складність розробки єдиної уніфікованої методології, яка могла б забезпечити порівнянність між країнами.

Щорічні загальнонаціональні дослідження НАЗК щодо корупції

Корисним джерелом для характеристики корупційного середовища та оцінки змін у ньому є результати щорічних загальнонаціональних опитувань населення та представників бізнесу в межах комплексної оцінки корупційної ситуації в Україні . З 2017 року проведено шість хвиль таких соціологічних досліджень, виконаних спеціалізованими компаніями на замовлення НАЗК. Вони охоплювали більше ніж 1,000 представників бізнесу та понад 2,000 респондентів серед населення. До того ж цей проміжок часу є достатнім для відстеження динаміки та ключових трендів. Це системне щорічне дослідження є важливим джерелом фактологічної інформації щодо численних аспектів корупційного середовища в Україні та змін у ньому.

Ми зупинимося лише на декількох аспектах, зазначених в Аналітичному звіті за результатами опитування населення та бізнесу за 2024 рік:

• У дослідженні розмежовується проблематика сприйняття корупції та особистого корупційного досвіду, описується їхній взаємозв’язок і динаміка змін, надається інформація про відсоток випадків, коли корупційна ситуація в певній сфері була ініційована респондентом, а коли – іншою стороною.
• Розрізняються позиції населення та бізнесу, подаються частки (%) опитуваних, які мали корупційний досвід, і зазначаються сфери взаємодії з державою, де опитувані мали найбільший корупційний досвід. Наприклад, в 2024 році 23% представників бізнесу, які брали участь в опитуванні, повідомили про власний корупційний досвід. «Лідером» четвертий рік поспіль була митниця: 35% з тих, хто мав справи з митницею, зізналися про наявність корупційного досвіду. Водночас діяльність податкових органів є однією зі сфер із найнижчим рівнем корупції за період спостереження.
• За останні шість років (з 2017 року) частка людей, які негативно ставляться до корупції, зросла приблизно на 15% (до 58%), тоді як серед бізнесу – лише на 2% (до 59%). Тобто протягом шести років усього періоду досліджень стабільно зберігається частка респондентів (орієнтовно 40%) серед населення і бізнесу, які не мають негативного ставлення до корупції.
• Бізнес демонструє приблизно вдвічі більшу готовість повідомляти про корупцію, ніж населення: у 2024 році 21% представників бізнесу і лише 12% опитаних із числа населення були готові повідомляти про випадки корупції.

У підсумку, ці щорічні дослідження є цінним і змістовним джерелом, яке допомагає формулювати ґрунтовні відповіді на складні запитання щодо корупційного середовища в Україні.
Чи можливе порівняння цих даних з результатами опитувань щодо країн ЄС? Лише певною мірою, зокрема з висновками за опитуванням Eurobarometer в ЄС, яке буде розглянуто далі.

Опитування Eurobarometer в ЄС

Опитування Eurobarometer, ініційоване Європейською комісією, вивчає рівень сприйняття корупції громадянами ЄС та їхній власний досвід зіткнення із цим явищем. З моменту свого першого видання у 2005 році воно проводилося вже десять разів.

Наведемо деякі результати 2025 року, які можуть бути корисними для порівняння з результатами досліджень в Україні.

У середньому 69% відсотків опитаних громадян країн ЄС вважають, що корупція є поширеною проблемою в їхній країні: 23% оцінюють її як дуже поширену, а 46% — доволі поширену. В Україні, за даними НАЗК у 2024 році, 91,4% населення вважало корупцію дещо поширеною (30,2%) або дуже поширеною (61,2%).

В яких країнах ЄС загальний рівень сприйняття поширеності корупції є співставним з українським? Це Греція (97%), Хорватія (92%), Португалія (91%), Кіпр (90%) та Угорщина (89%). Водночас слід зазначити, що у цих країнах частка громадян, які вважають корупцію дуже поширеною, є нижчою, ніж в Україні: Греція (56%), Хорватія (51%), Португалія (34%), Кіпр (57%), Угорщина (33%).

Варто зауважити, що, як зазначає НАЗК у своїх дослідженнях, сприйняття корупції і фактичний досвід корупції – різні поняття. Сприйняття корупції в суспільній свідомості формується під впливом багатьох чинників. Це простежується і в результатах Eurobarometer — лідерами за показником особистого корупційного досвіду є зовсім не країни з найвищим відсотком громадян, які вважають корупцію дуже поширеною. Наприклад, про наявність особистого корупційного досвіду зізналися по 12% респондентів у Болгарії і Хорватії, 11% у Словаччині та по 9% у Греції та на Кіпрі. Водночас в Португалії, де 91% населення вважають корупцію поширеною, з яких 34% – доволі поширеною (що є високим показником для ЄС), лише 1% мав безпосередній корупційний досвід (що є найнижчим показником в ЄС). В Україні, за даними НАЗК, 18,7% опитаних представників населення мали безпосередній корупційний досвід, що вище, ніж у вищезазначених країнах ЄС, і значно вище за середній показник по ЄС (5%). Тим, хто зацікавився цією інформацією, рекомендуємо ознайомитися з корисною візуалізацією цих даних на сайті НАЗК.

Цікавим є також відсоток опитаних громадян ЄС, які вважають прийнятним надання послуг чи матеріальної винагороди держслужбовцям на «знак вдячності» за їхні послуги: 28% допускають надання зворотних послуг (doing a favor), 25% – надання подарунків, 19% – грошей. Водночас 4-5% з них вважають це «завжди допустимим», а інші – «час від часу». Водночас «ніколи не допустимим» вважають послуги взамін – 71% респондентів, подарунки – 74% та гроші – 80%. Для порівняння: в Україні частка громадян, які вважають, що надання хабаря, неофіційних послуг або подарунка, навіть якщо це необхідно для вирішення важливої справи, ніколи не може бути виправданим, сягнула 48,1% за даними національного опитування в 2024 році. І хоча цей показник покращуються з кожним роком, він і досі залишається доволі далеко від середньоєвропейських показників. У той же час сусідня Польща входить до Топ-10 країн ЄС за показником «ніколи не прийнятно»: 73% щодо зворотних послуг (doing a favor), 72% щодо подарунків і 82% щодо грошей. У Португалії громадяни є найменш толерантними в ЄС до таких практик і вважають їх «ніколи не прийнятними» 89%, 90% та 98%, відповідно. Можливо, саме тому суспільство там дуже критично оцінює стан корупції у держсекторі, водночас демонструючи найнижчий в ЄС відсоток фактичного особистого корупційного досвіду.

Варто також зазначити, що відношення до корупції може суттєво відрізнятися серед різних груп населення, а динаміка змін фактичної корупції в країні може більше корелювати зі зміною у свідомості окремої категорії її населення. Наприклад, у Литві, яка займає високі позиції в сфері боротьби з корупцію, також проводяться щорічні дослідження, як сприйняття, так і фактичного досвіду в різних секторах і групах населення. Цікавим є те, що показник толерантності до корупції у Литві (ніби корупція допомагає вирішувати питання) з 2008 до 2023 року серед населення зменшився з 75% до 65%, серед керівників компаній – з 75% до 33%, а серед держслужбовців – з 68% до 13%.

Висновки

Корупція в Україні залишається суттєвою проблемою. Проти не менш складним є питання її вимірювання, адже корупція – багатовимірне явище, яке не піддається простим оцінкам.

Жоден із розглянутих індексів не дає вичерпної відповіді на запитання про стан корупційного середовища. Кожен із них вимірює щось своє: сприйняття чи досвід, законодавчу рамку чи практику, держсектор загалом чи окремі його сегменти. Використані механічно або поза контекстом, ці показники можуть ввести в оману не менше, ніж їхня відсутність.

У цій ситуації для інвестора, якого турбує питання корупції, особливо доречними є слова Альберта Ейнштейна: «Правильна постановка проблеми часто важливіша за її розв’язання». Компанія, яка майже не взаємодіє з державою, перебуває в іншому корупційному середовищі, ніж та, для якої держава є основним замовником або регулятором. Сприйняття корупції у суспільстві та реальний корупційний досвід бізнесу в різних сегментах економіки – це також не одне й те саме.

Для бізнесу корупційне середовище – це не абстрактна категорія, а сукупність конкретних ризиків, процедур і точок взаємодії з державою. Будь-яка універсальна відповідь на запитання про рівень корупції неминуче спрощує складну реальність і створює ризик хибних узагальнень, а ступінь допустимості такого спрощення залежить від мети аналізу.

У цьому сенсі якість висновку визначається якістю запитання. Саме контекст, а не окремий індекс, має бути відправною точкою для відповідальної оцінки корупційного середовища. На щастя, низка міжнародних показників і національних досліджень допомагає побачити більше елементів цієї складної картини та забезпечує більш комплексну оцінку корупційних ризиків.