СТАН ГРИ

Енергетична галузь є ключовою для декарбонізації світової економіки, а електрифікація і відновлювані джерела енергії відіграватимуть вирішальну роль у світі з нульовим рівнем викидів. Декарбонізація енергетичної галузі вже йде повним ходом, причому чинні гравці, нові учасники, політики, інвестори і споживачі наполегливо рухаються в цьому напрямку. Чинні гравці трансформують свої бізнес-моделі, тоді як нові розглядають енергетичну галузь як можливість для зростання і диверсифікації. Галузь характеризується значними регіональними відмінностями, пов'язаними з місцевими факторами, такими як поточна структура виробництва електроенергії, політичні амбіції й доступ до електроенергії.

Галузь стикається з кількома проблемами: трансформація ланцюжка постачання і робочої сили; перевантаженість адміністративних і регуляторних органів; стабільність системи у зв'язку з появою більшої кількості відновлюваних джерел енергії; залучення споживачів до більш активної ролі; проблеми соціальної нерівності й обмеженість можливостей фінансування в галузі.

ШЛЯХ ВПЕРЕД

Шлях енергетики до нульових викидів, який розпочався десять років тому, зараз прискорюється завдяки її сприятливій ролі в декарбонізації інших енергоспоживаючих галузей. Попит клієнтів на низьковуглецеві рішення продовжує зростати, а постійна електрифікація промислових процесів прискорює зростання попиту на електроенергію. Стабільність системи треба підтримувати в умовах цих динамічних змін; для цього енергетична галузь залежить від регуляторної визначеності, швидких процесів видачі дозволів (які ще належить побачити) на всіх ключових ринках, а також від наявності й готовності потрібних технологій. Сонячні й вітрові електростанції комунальних підприємств, а також різноманітні технології зберігання енергії є ключовими технологічними рішеннями у сценарії з нульовим рівнем викидів, але в регіонах з особливими географічними умовами може відігравати роль і більш різноманітний набір технологій (малі ядерні реактори, біомаса, гідро-, геотермальна енергія, розподілена генерація тощо). З боку споживачів провідними технологіями, ймовірно, стануть рішення для електричної мобільності (акумулятори і водневі паливні елементи) і теплові помпи (житлові, комерційні та промислові).

Читайте повний звіт

СТАН ГРИ

Наразі у світі виробляється майже 2 мільярди тонн сталі на рік з використанням значної частки вугільних доменних сталеплавильних процесів, що працюють на вугіллі. З погляду ринку сталі, попит на зелену сталь без викидів продовжує зростати. Аналіз показує, що до^2030-2035 років8 ринковий попит на зелену сталь, ймовірно, перевищить наявну пропозицію в таких регіонах, як Європа.

ШЛЯХ ВПЕРЕД

Викиди вуглецю від виробництва сталі мають бути скорочені на 90%, щоб досягти науково обґрунтованих цілей обмеження глобального потепління до рівня, значно нижчого за доіндустріальний на 2 °C, і продовжити зусилля з обмеження глобального потепління до 1,5 °C.

Щоб допомогти скоротити викиди, багато виробників сталі зосереджуються на заміні наявних доменних печей на установки з прямим відновленням заліза (DRI) і електродугові печі (EAF), які можуть використовувати водень і відновлювану електроенергію. Інвестори й уряди можуть відігравати ключову роль у цьому зеленому переході, допомагаючи металургійним компаніям робити великі капітальні інвестиції. Крім того, видобувні компанії також можуть відігравати ключову роль у забезпеченні постачання високоякісної залізної руди, потрібної для виробництва заліза прямого відновлення (DRI), а також у максимізації ефективності доменних печей, які залишаються у використанні протягом перехідного періоду. Крім того, інвестиції в інші альтернативні технології виробництва сталі, а також технологію уловлювання і зберігання вуглецю (УЗВ) можуть зіграти ключову роль у виведенні зеленої сталі на ринок.

Читайте повний звіт

СТАН ГРИ

Хімічна промисловість є джерелом 3% світових викидів вуглецю і відіграє ключову роль у промисловому ланцюжку створення вартості, забезпечуючи критично важливими продуктами такі галузі, як автомобілебудування, будівництво, електротехніка і електроніка, а також споживчий бізнес.

ШЛЯХ ВПЕРЕД

У коротко- і середньостроковій перспективі доступність зеленої електроенергії й зеленого водню може стати вирішальним фактором на шляху хімічної промисловості до нульового балансу. Галузь має продовжувати впроваджувати інновації й розробляти нові технології, які допоможуть заощаджувати енергію і забезпечувати циклічність. Екологічні навички робочої сили стають висококонкурентним і затребуваним активом, і вони можуть стати ключем до успішного впровадження цих змін.

Оскільки хімічна промисловість є галуззю з великою кількістю активів і горизонтом планування понад 20 років, вона часто потребує регуляторної визначеності. Ефективне управління витоками вуглецю є одним з регуляторних стовпів, потрібних для успішної трансформації галузі й забезпечення рівних умов гри в різних регіонах і регуляторних системах.

Найсильніший імпульс спостерігається в прикладних галузях, які керуються запитами споживачів на екологічно чисту продукцію і, як наслідок, все частіше шукають постачальників, що пропонують стійкі варіанти у вигляді продуктів і послуг з низьким або нульовим рівнем викидів вуглецю. Це не тільки задає темп змін, але й відкриває значні ринкові можливості для хімічної промисловості.

Читайте повний звіт

СТАН ГРИ

Автомобільна промисловість перебуває в розпалі амбітного процесу трансформації. Галузь має довгу історію розвитку і виробництва транспортних засобів з двигунами внутрішнього згоряння. Зараз вона готується до переходу на електромобілі (EV) у відносно короткі терміни. Це один з ключових елементів, який допоможе зменшити значний вуглецевий слід галузі. Фактично, у 2021 році викиди з вихлопних труб відповідали за 10% загальних глобальних викидів CO2 (пов'язаних з енергетикою і промисловими процесами), тоді як є також значні викиди від матеріалів і виробництва деталей і транспортних засобів, а також від виробництва палива/електроенергії й викидів наприкінці терміну експлуатації. ⁹ Автовиробники несуть відповідальність за декарбонізацію всього свого ланцюжка створення вартості. ¹⁰ Вони вже досягли значного прогресу, нарощуючи виробництво і продажі електромобілів — значною мірою під впливом регуляторних вимог. Однак брак зелених ресурсів (наприклад, сталі, акумуляторів) у великих масштабах, конкурентних зелених бізнес-моделей і потребу розбудови нової інфраструктури для електромобілів — це лише деякі приклади викликів, з якими стикається ця галузь.

ШЛЯХ ВПЕРЕД

До 2050 року автовиробники мають скоротити викиди CO2 на 90% по всьому ланцюжку створення вартості — від видобутку і перероблення основних матеріалів, виробництва деталей і транспортних засобів до використання і закінчення терміну експлуатації. Це необхідно для досягнення науково обґрунтованої мети, яка відповідає Паризькій угоді (тобто, обмеження глобального потепління до рівня значно нижче 2 °C, бажано до 1,5 °C) порівняно з доіндустріальними рівнями.

У майбутньому більшість нових автомобілів, ймовірно, будуть електричними. Буде створена нова інфраструктурна система для зарядки автомобілів, а постачання і розподіл зеленої електроенергії потрібно буде нарощувати паралельно. Процеси виробництва автомобілів будуть значною мірою електрифіковані. Це включає теплові помпи для забезпечення технологічної енергії або "зелений" водень для виробництва сталі. Для сталого використання рідкісних ресурсів і матеріалів знадобиться замкнутий матеріальний цикл у поєднанні з підходами, що передбачають повторне використання (наприклад, друге життя для акумуляторів). Для досягнення цього цільового стану традиційні галузеві кордони розмиватимуться, а міцна міжгалузева співпраця і спільна діяльність стануть потрібними.

Читайте повний звіт

СТАН ГРИ

Сучасна продовольча система не є сталою. Вона є основним забруднювачем довкілля, на який припадає 25% світових викидів CO2 ¹¹, 44% світових викидів метану ¹² та 80% світових викидів азоту. ¹³ З усім тим, це ключова галузь, який годує світ, виробляє велику частку світового ВВП і забезпечує близько 40% робочих місць у світі. Нинішня модель виробництва ґрунтується на високопродуктивних, але нестійких практиках. Перехід до низьковуглецевих методів ведення сільського господарства призводить до зниження врожайності та збільшення витрат. Зниження врожайності є проблематичним, оскільки прогнозується зростання світового попиту на продовольство, тоді як вищі витрати важко передати по ланцюжку створення вартості, оскільки споживачі часто не бажають або не можуть платити вищі ціни.

ШЛЯХ ВПЕРЕД

Продовольча галузь має потенціал стати не лише нульовим, але й позитивним, виступаючи значним поглиначем вуглецю завдяки природному накопиченню вуглецю. Це дуже перспективно, але передбачає значні інвестиції й докорінну перебудову продовольчої системи. Хороша новина полягає в тому, що більшість необхідних важелів для цього вже доступні. Зміна способу використання землі — і обробки ґрунту на сільськогосподарських угіддях — може наблизити нас майже на півдорозі до нульового рівня викидів парникових газів. Низьковуглецеві методи ведення сільського господарства, скорочення харчових відходів, перехід на відновлювані джерела енергії та зміна раціону можуть майже завершити цей шлях. Уся харчова екосистема має працювати в унісон, щоб зробити харчову систему з нульовим або навіть позитивним балансом викидів реальністю. Створення коаліцій буде ключовим для встановлення спільних стандартів, проведення моніторингу і прискорення системних змін. Харчова промисловість і роздрібна торгівля задаватимуть темп, орієнтуючись на споживачів і сприйняття брендів. Регулятори мають встановити стандарти для забезпечення наскрізної прозорості. Навички роботи з даними й аналітикою допоможуть їх реалізувати. Інновації, вдосконалення і розробка нових технологій стануть вирішальними факторами у досягненні нульового результату.

Читайте повний звіт

СТАН ГРИ

Транспортна галузь викидає 7,7 мільярда тонн CO2 на рік, з яких лише на важкі вантажівки припадає 1,8 мільярда тонн, або 4% світових викидів CO2. ⁹ Це покладає на галузь велику відповідальність за декарбонізацію. Але як галузь, що важко піддається декарбонізації, вона стикається з цілою низкою викликів на цьому шляху. Розмір і масштаб галузі, а також обмеження ланцюжка постачання у виконанні замовлень обмежують її здатність до змін. Через обмежене фінансування і недостатні регуляторні стимули виробники оригінального обладнання намагаються збалансувати потребу отримання прибутку від традиційного бізнесу з одночасним розвитком альтернативних технологій. Потужності відновлюваної електроенергії, потрібні для альтернативних технологій, ще не створені, і їх розвиток може потребувати значного часу й інвестицій. Інфраструктура зарядки і заправки для переходу на акумуляторні й водневі технології має бути стандартизована для охоплення всієї мережі доріг.

Складні ланцюги доданої вартості надзвичайно ускладнюють визначення викидів CO2 на порівнянній основі. Законодавчий і споживчий тиск щодо відстеження і звітування може змусити до дій у майбутньому, але нинішніх рамок недостатньо. Крім того, психологічні бар'єри створюватимуть опір при переході на нові технології, особливо в країнах, що розвиваються.

ШЛЯХ ВПЕРЕД

У найближчій і середньостроковій перспективі оптимізація маршрутів і транспортних мереж, а також електрифікація автопарків на короткі відстані, ймовірно, будуть найбільш ефективними рішеннями для галузі на сприйнятливих ринках з відповідною політикою і стимулами. Очікується, що в деяких країнах, що розвиваються, важливу роль відіграватимуть перехідні види палива, такі як біодизель і синтетичне паливо. Успіх у регіонах-першопрохідцях може посилити економічне обґрунтування технологій з низьким рівнем викидів. Це може стати каталізатором розширення ринку технологій компонентів транспортних засобів і сприяти поширенню інновацій в різних географічних регіонах. Разом з технологічним прогресом у розробці транспортних засобів слід значно розширити інфраструктуру зарядних станцій і доступність відновлюваних джерел енергії. Міжфункціональна співпраця між ключовими гравцями екосистеми може прискорити темпи переходу і допомогти створити безпрограшну ситуацію, зменшивши при цьому інвестиційні ризики. Зрештою, електромобілі на водневих паливних елементах (FCEV) можуть мати вирішальне значення для підтримки декарбонізації на великі відстані, але технологічний цикл ще не досягнув точки масового виробництва.

Читайте повний звіт

СТАН ГРИ

Історично склалося так, що щорічний обсяг виробництва 90 мільйонів тонн переважно сірого водню використовувався скоріше як сировина, а не як джерело енергії. Сьогодні зелений водень має потенціал стати екологічно чистим інструментом декарбонізації нашої енергетичної системи. Понад 130 країн світу (на які припадає 88% світових викидів вуглецю) опублікували національні водневі стратегії. Однак загальна сума оголошених у світі проєктів з виробництва чистого водню забезпечить лише колективну виробничу потужність у 44 млн т н.е. до 2030 року, що становить чверть від прогнозованого нами світового попиту.

ШЛЯХ ВПЕРЕД

За нульовим сценарієм, до 2030 року зелений водень становитиме дві третини ринку, а решту покриватиме блакитний водень з ефективною технологією уловлювання і зберігання вуглецю (УЗВ). Тому заміна теперішнього виробництва сірого водню на зелений або блакитний водень є очевидною відправною точкою для значного скорочення глобальних викидів CO2. Використання водню як джерела енергії — поряд з його використанням як сировини — є ключовим елементом на шляху до нульових викидів. Молекули відіграють вирішальну роль у декарбонізації галузей, які важко піддаються декарбонізації, наприклад, як основа для синтетичного палива в авіації або судноплавстві, як паливо для високотемпературних процесів або важких автомобільних перевезень, а також для зберігання електроенергії від змінних відновлюваних джерел енергії.

Необхідна рішуча політична підтримка для розширення масштабу чистої водневої економіки і забезпечення того, щоб, особливо, зелений водень відігравав необхідну роль на шляху до чистого нуля. Політики мають особливо зосередитися на трьох компонентах:

1. Створення бізнес-кейсу. Використання цілеспрямованої політики може зменшити різницю у вартості між чистими і забруднюючими технологіями. Довгострокові механізми вилучення можуть суттєво зменшити ризики проєктів, подолати розрив між ціною і готовністю платити, а також зміцнити цінову стабільність;
2. Закласти основи для кліматично-орієнтованого структурування ринку. Надійний і спільний процес сертифікації чистого водню матиме вирішальне значення для забезпечення прозорості і уникнення технологічної замкненості.
3. Розбудова довгострокової стійкості. Встановлення енергетичних відносин має включати цілі диверсифікації й інклюзивності, щоб базувати економічний розвиток і регіональну інтеграцію на політичній стабільності та правах людини. Справедливий розвиток передбачає, що країни, які розвиваються, і країни з перехідною економікою отримують частину глобального ланцюга створення вартості. 

Читайте повний звіт