Відключення електроенергії є основним фактором ризику для 62% компаній в Україні цієї зими

«Готовність до зими: індекс стійкості бізнесу України 2026» - Завантажити дослідження (PDF)

Бізнес демонструє помірну впевненість щодо готовності до зими. Найбільшим ризиком для безперервності діяльності залишається надійність електропостачання. Підготовка бізнесу триває: 60% запланованих ініціатив ще реалізуються, а пріоритетними напрямами є резервне енергозабезпечення та підтримка працівників. Загальний індекс стійкості бізнесу становить 58%.

Про це свідчать результати спільного дослідження Deloitte Ukraine та Американської торговельної палати в Україні – «Готовність до зими: індекс стійкості бізнесу України 2026».

Отримані результати дають змогу оцінити, наскільки український бізнес готовий до потенційних викликів зимового періоду, та визначити ключові фактори, що впливають на безперервність діяльності компаній.

Рівень готовності бізнесу до зимового періоду

Більшість компаній помірно впевнена у готовності до зимового періоду. 11% опитаних компаній погоджуються, що готові до потенційних викликів осінньо-зимового періоду 2026/27, ще 75% скоріше погоджуються. Водночас 9% не погоджуються з цим твердженням, а 5% не змогли визначитися з відповіддю.

Основними факторами ризику щодо забезпечення безперервності діяльності залишаються електропостачання (62%), безпека фізичних активів (45%) та логістика і транспортування (42%) – чинники, на які компанії мають обмежений вплив. Інші фактори ризику: забезпеченість персоналом (29%), опалення (28%), водопостачання (24%), зв’язок/телекомунікації (22%).

Підготовка бізнесу до зими триває: 60% запланованих пріоритетних заходів ще реалізуються, тоді як 21% вже реалізовано.

Серед пріоритетних заходів для забезпечення стійкої роботи компаній до початку зимового періоду 2026/27 респонденти найчастіше називали посилення резервного енергозабезпечення (74%) та підготовку планів підтримки працівників (47%). Серед інших важливих заходів – підготовка альтернативних локацій / можливостей для релокації бізнесу (28%), забезпечення альтернативного опалення та підтримання температурного режиму (27%), а також підготовка альтернативних логістичних маршрутів і транспортних рішень (27%).

Більшість компаній мають ресурси для забезпечення фінансової стійкості протягом щонайменше півроку: 62% можуть підтримувати критичні операції без залучення зовнішнього фінансування, а 53% - забезпечувати виплату заробітної плати на відповідний період. Водночас 34% компаній не закладали резерву на непередбачувані витрати, пов’язані з потенційними зимовими перебоями. Серед компаній, що закладали резерв, найпоширенішим показником є 3-5% від загальних витрат.

Посилення підтримки працівників сфокусоване на безпекових аспектах та наданні додаткової гнучкості для забезпечення безперервності діяльності (кожен із цих напрямів зазначили 67% компаній). Лише 9% компаній вважають поточний рівень підтримки достатнім.

Ризики щодо постачання спонукають компанії формувати альтернативні логістичні маршрути – 60% компаній, для яких ланцюги постачання є критичними для ведення діяльності, вже здійснили/планують здійснити ці заходи у найближчі 3 місяці.

Взаємодія бізнесу з громадами залишається обмеженою: більшість компаній (70%) не ознайомлена з планами стійкості, а до їх розроблення та реалізації долучилися лише 10% респондентів.

Індекс стійкості бізнесу

Загальний рівень стійкості бізнесу становить 58%, що відповідає середньому рівню. Найвищі показники зафіксовано за напрямами кіберстійкості та операційної стійкості, тоді як фінансова стійкість залишається найвразливішим компонентом. Індекс стійкості бізнесу розраховано як середнє арифметичне чотирьох ключових складових: фінансової стійкості, операційної стійкості, стійкості управління людським капіталом та кіберстійкості.

Фінансова стійкість є основною зоною вразливості бізнесу та становить 43%. Помірна диверсифікація фінансування та обмежені можливості скорочення витрат (у 62% компаній можливості швидко скоротити витрати обмежені або більшість витрат є фіксованими) знижують здатність компаній оперативно реагувати на фінансові виклики.

Операційна стійкість (66%) спирається на накопичений досвід, але потребує більшої формалізації. Майже кожна друга компанія має формалізований план безперервності діяльності (48%), і більшість із них перевірила його протягом останнього року. Більшість компаній формально визначила відповідальних і механізми прийняття рішень у кризових ситуаціях, однак близько 30% досі не мають формалізованих описів процесів і розподілу відповідальності.

Попередній досвід спонукав компанії передусім посилити енергетичну автономність через резервні джерела живлення, накопичувачі енергії та запаси палива.

Підтримка продуктивності та психологічної стійкості працівників є важливим аспектом сталості управління людським капіталом (55%), хоча більшість компаній все ще застосовує переважно фрагментовані практики. Додатковими зонами для розвитку є питання формалізації кризових комунікацій та практик заміщення працівників у критичних процесах. Більшість компаній здатна принаймні тимчасово замінити недоступних працівників для підтримки критичних процесів. Водночас, кожен четвертий респондент(-ка) вбачає у цьому суттєві виклики для свого бізнесу.

Кіберстійкість є найбільш розвиненим напрямом і становить 70%. У 40% компаній кіберстійкість інтегрована в корпоративну систему управління ризиками, 31% мають формалізовані процеси управління кіберризиками. У більшості компаній відповідність стандартам кібербезпеки контролюється системно, хоча регулярний незалежний аудит проходить лише близько чверті бізнесів.

Дослідження ґрунтується на опитуванні топменеджменту компаній-членів Палати, проведеному у вересні 2026 року. У дослідженні взяли участь 95 бізнес-лідерів компаній-членів Американської торговельної палати в Україні, які представляють різні галузі економіки. 56% респондентів є генеральними директорами.