Інформаційне повідомлення

  З 1 січня 2007 року Набувають Чинності Ряд Змін до Податкового Законодавства України

Після довгих переговорів з Верховною Радою, Президент підписав Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування” № 398-V (Закон), прийнятий Верховною Радою 30 листопада 2006 року.  Серед іншого, Закон вносить суттєві зміни до Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” (Закон про прибуток) та “Про податок на додану вартість” (Закон про ПДВ).

Внесені Законом зміни набувають чинності з 1 січня 2007 року.

Податок на прибуток

Емісійний дохід

В черговий раз питання оподаткування сум емісійного доходу (перевищення емісійної вартості акцій/часток над їх номінальною вартістю) стало об’єктом уваги законодавця.  Так, з 1 січня 2007 року буде відновлено дію статті 4.2.9 Закону про прибуток, яка звільняє емітента від оподаткування суми емісійного доходу.  Проте, все ще залишається незрозумілим, чи інвестор матиме право включати суми такого емісійного доходу до валових витрат при подальшому відчуженні таких акцій/часток.

Авансовий податок на прибуток

Одною із найбільших перешкод, з якою стикалися платники податків при створенні українських холдингових структур, був так званий “подвійний авансовий податок на прибуток”, який сплачувався на кожному корпоративному рівні при виплаті дивідендів дочірніми компаніями на користь своїх материнських компаній та в кінцевому рахунку – вигодонабувачів.

У зв’язку з цим Закон запропонував наступне положення.  Так, з 1 січня 2007 року дивіденди, виплачувані українськими платниками податків, прибуток яких здебільшого (більш, ніж 90%) складається з дивідендів, отриманих від інших українських юридичних осіб, не буде оподатковуватися авансовим податком на прибуток.   

Окрім цього, Закон концептуально змінив підхід до оподаткування авансовим податком на прибуток дивідендів, виплачуваних інститутами спільного інвестування (ІСІ) або на їх користь.  Відповідно до попередньої редакції Закону про прибуток, дивіденди, виплачувані українськими платниками податків на користь ІСІ, звільнялися від авансового податку на прибуток, в той час як дивіденди, виплачувані самими ІСІ, були об’єктом оподаткування авансовим податком на прибуток.  Враховуючи те, що ІСІ не генерують оподатковуваний дохід, питання про те, яким чином вони можуть зараховувати сплачений авансовий податок на прибуток з дивідендів у зменшення сум нараховуваного податку на прибуток майбутніх періодів, залишалося відкритим.  Закон виправив дане законодавче упущення.  Так, з 1 січня 2007 року дивіденди, виплачувані на користь ІСІ, будуть оподатковуватися авансовим податком на прибуток, в той час як до дивідендів, виплачуваних самими ІСІ, авансовий податок на прибуток застосовуватися не буде.

Страхові платежі

Відповідно до чинної редакції Закону про прибуток, страхові платежі, які виплачуються резидентами України на користь нерезидентів у межах договорів страхування (перестрахування) ризиків, оподатковуються за ставкою 0%, якщо рейтинг фінансової надійності таких нерезидентів відповідає вимогам, встановленим уповноваженим органом України.  У всіх інших випадках, такі страхові платежі підлягають оподаткуванню за ставкою 3% від суми таких виплат за рахунок резидентів.

Прийнятий Закон запропонував нове положення, згідно з яким страхові платежі, які виплачуються резидентами України на користь нерезидентів через перестрахових брокерів,  також будуть оподатковуватися за ставкою 0%, якщо перестрахові брокери підтвердять, що страховики (перестраховики) – нерезиденти, з якими вони уклали відповідні договори, відповідатимуть критеріям фінансової надійності, вказаним вище.  Окрім цього, Закон збільшив з 3% до 12% ставку податку, яка буде застосовуватися, у тих випадках, коли нерезиденти не відповідатимуть таким критеріям.

Інші зміни

Відповідно до положень Закону, основні засоби, які будуть передаватися платникам податків центральними та місцевими органами виконавчої влади без компенсації, прийматимуться на баланс за ринковою вартістю (а не балансовою, як це є сьогодні) та з метою оподаткування не підлягатимуть амортизації.

Закон також скасував статтю 5.2.19 Закону про прибуток, яка дозволяє платникам податків відносити до складу валових витрат витрати, пов’язані з набуттям, створенням та виробництвом аудіо/відео продукції.  Нова редакція статті 5.2.18 передбачає можливість відносити до складу валових витрат суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих резидентам України на виробництво національних фільмів та аудіовізуальної продукції, але не більше 10% від оподатковуваного прибутку такого платника податку за попередній податковий період.

Окрім вищевказаного, Закон замінив чинну статтю 22.13 Закону про прибуток, яка стосувалася формування банками резервів по боргових вимогах, новим положенням, яке забороняє платникам податку переносити на 2007 рік суми чистих операційних збитків.  Зокрема, Закон встановлює, що суми чистих операційних збитків, які виникли станом на 1 січня 2006 року і не були погашені протягом 2006 року, не можуть бути використані для врахування у складі валових витрат у 2007 році.

Податок на додану вартість

Найбільш суттєві зміни, внесені Законом до Закону про ПДВ, стосуються ціноутворення, а саме застосування “звичайних” цін до визначення бази оподаткування та податкового кредиту.

Відповідно до статті 4.1 чинної редакції Закону про ПДВ, база оподаткування для цілей ПДВ визначається, виходячи із договірних цін, але не нижче, ніж “звичайні” ціни.  Закон додав до зазначеної статті положення, згідно з яким базою оподаткування ПДВ повинна бути “звичайна”, а не договірна ціна, якщо “звичайна” ціна перевищує договірну більше, ніж на 20%.  Залишається незрозумілим, чи законодавець мав на увазі незастосування “звичайних” цін платником податку, якщо вони перевищують договірні, але не більше, ніж 20%.  При консервативному підході можна припустити, що запропоноване нове положення до статті 4.1 просто підсилює перше та, як наслідок, “звичайні” ціни повинні застосовуватися у всіх випадках, коли вони є вищими за договірні.

Більш чітко законодавець сформулював зміни щодо застосування концепції “звичайних” цін до правил визначення податкового кредиту.  Так, Закон розширив статтю 7.4.1 і встановив, що податковий кредит визначається, виходячи з договірних цін на товари/послуги.  В той же час, якщо “звичайна” ціна таких товарів/послуг є меншою, ніж договірна більш як на 20%, право платника податку на податковий кредит повинно базуватися на “звичайних” цінах на товари та послуги.

Якщо у Вас є будь-які запитання, стосовно вищевказаного, будь-ласка, звертайтеся до професіоналів нашого Податково-юридичного відділу:
Вадим Волощенко +(380)44 490 9005, ext 2617
Карл Гесснер  +(380)44 490 9005, ext 3603
Євген Заноза  +(380) 44 490 9005, ext 3602

^{Застереження:
Це повідомлення стосується загальних питань і не має на меті замінити собою будь-яку конкретну консультацію з питань податків, права чи планування інвестицій.  Повідомлення може використовуватися лише як огляд законодавства; застосування його змісту до окремих ситуацій залежатиме від конкретних обставин.  У випадках, коли потрібно, чи доцільно отримати пораду з конкретного питання, ми наполегливо рекомендуємо звернутися до професійних консультантів.  Незважаючи на те, що дане інформаційне повідомлення було підготовлено належним чином, ЗАТ «Делойт енд Туш ЮСК» не бере на себе жодної відповідальності за будь-які помилки, що можуть в ньому міститися, спричинені через недбалість чи іншим чином, та за будь-які збитки, яких будь-хто може зазнати покладаючись на текст цього інформаційного повідомлення.}